Дисципліна — це повага до своєї мрії

Дисципліна — це не про "тримати себе в кулаці" і не про "змусити". Це про повагу. До своєї мрії, до своєї цілі, до того майбутнього себе, яким ти хочеш стати. Кожен раз, коли ти робиш заплановане — ти кажеш своїй мрії: "Я тебе бачу, я тебе поважаю, я йду до тебе". Кожен раз, коли зливаєшся — ти кажеш їй: "Мені на тебе все одно". І не треба обманювати себе словом "потім". "Потім почну тренуватись", "потім сяду за курс", "потім, коли буде натхнення". Натхнення приходить до тих, хто вже працює. Не до тих, хто чекає. Якщо ти не можеш зробити одну сторінку зараз — не зробиш і 300 потім. Якщо ти не можеш встати з ліжка для розминки — не побудуєш тіло. Кожне "потім" — це маленька зрада тієї людини, якою ти хочеш стати. Дивись на це не як на обмеження свободи, а як на акт любові до себе. Не до того себе, який зараз хоче полежати. А до того себе, який через 10 років або буде тим, ким мріяв стати — або буде дивитись у дзеркало і питати: "Чому я тебе тоді не поважав?". Дисципліна — це коли сьогоднішній ти служить завтрашньому тобі. Без неї — служиш тільки моменту. А момент — це найдешевший господар з усіх можливих.