Оцінювати за кількість і якість запитань, а не відповідей

Оцінки треба ставити за те, скільки і як дитина запитує. Чим більше запитує — тим вища оцінка. Це оцінка цікавості, залученості, сміливості ризикувати й виглядати "тим, хто не знає". Так формується культура, де питати — це круто, а не соромно. Дитина має чітко розуміти: спільнота її не засудить за питання, навпаки — поважатиме, бо вона взяла ризик на себе й не побоялась здатися дурною. Сьогоднішня система робить навпаки: карає за помилки й за "дурні питання", і в результаті діти виростають у дорослих, які бояться спитати на нараді, бояться зізнатись, що чогось не розуміють — і так і живуть усе життя з прогалинами, які можна було б закрити одним питанням у 10 років.